Олена Черниш

кожен, хто вчив в школі біологію, знає, що головна функція пам"яті - забувати. тобто прибирати з "робочого столу" зайву і непотрібну інформацію. з цієї точки зору в мене погана пам"ять:  я пам"ятаю дофіга абсолютно непотрібної інформації.
це я от до чого.
останнім часом на мене постійно кидається робота копірайтера. ну, це не основна моя спеціалізація, але мені ж не шкода) так от наслідком моєї копірайтерської діяльності є те, що я тепер реально розбираюся в біноклях (знаю їхні характеристики, основних виробників, типи і специфіку), розбираюсь в сумках під ноути фірми крамплер (сумки нічьо так, до речі)) - і ще в купі не потрібних мені речей.
і найфіговіше те, що я цю інфо довго-довго не забуду.

от сьогодні мені скажено хочеться розповісти про одне з постійних місць своє роботи) але реальних назв не буде, бо я партізан п"ять років тому, будучи студенткою першого курсу філфаку і побачивши оголошення, що потрібен нереально кваліфікований коректор, я сміливо (божевільна, чесслово) пішла влаштовуватись нереально-кваліфікованим-коректором у Видавничий дім ікс. на питання про вищу освіту я чесно відповіла, що досі вчусь. на питання, скільки ж ви вчитесь (редактору явно хотілось залізти під стіл і там гиготати, але вона трималася), я чесно відповіла "вже два місяці". потім я хвацько відредагувала сім тестувальних сторінок якогось перекладного роману, і нагиготавшись мене взяли позаштатним коректором. за рік я вже була позаштатним автором, чим досі і займаюсь:)  досі пам"ятаю, як я весело вичитувала на помилки набору і сканування перевидання Всеволода Нестайка, лежачи в Четвертій харківській лікарні (вона ж "нєотложка"). Батько тоді за умєрєнную плату організував мені окрему палату (бо як там по восьмеро в палаті лежать, - то легше одразу вмерти) і я весело розкладала роздруківки на підлозі і на ліжку, обставлялась кавою - а лікар, заходячи до мене на ранковий огляд, дивився на мене дуже підозріло (мабуть, думав, чи не перевести в психіатричне))) а ще я пишу і писала їм тонни учнівських творів (написала їх вже десь з півтисячі... загалом робота не надто інтелектуальна, але педагога з мене не вийшло, тому моє серце гріє думка, що діти переписуватисуть не повну муть, а щось мінімально адекватне.) досі пам"ятаю, як я писала товри для п"ятого класу. хоча загалом пишу для старших. стиль і синтаксис має бути відповідний. і от я, суровая тьотка, сиділа і писала про їжачка. аааа, про їжачка. ледь не збожеволіла) а ще було класно, коли начальник редакційного відділу мене не впізнав на львівському форумі видавців і жартома відмовився продавати мені якусь книжку, бо вона, мовляв, остання. аргумент "а нічьо, що я у вас працюю і робила коректуру до цієї книжки?" позбавив його дару мовлення хвилини на три. а ще вони надіслали мені на поштову адресу підписану від руки новорічну листівочку, за що я їх окремо люблю. і о погодє. завтра ми їдемо на кілька днів до львова) там обіцяють +6. а я плавати не вмію ;) ми вкрали у друзів фотоапарат, тому будуть фотки :)

є в мене такий прикол. коли на вулиці те(мпература) за це(льсієм) стає нижчою від -15, в мене настає анабіоз) тобто йдучи вулицею я борюся з нудотою, запамороченням і намагаюсь не знепритомніти. частіше за все вдається, але були прецеденти) тому якщо ви десь мене відкопаєте з-під снігу найближчими днями, то... навіть не знаю, що. ну, щось вигадайте))

а ще дуже корисно буває гуглити неочевидне інфо про місто, куди їдеш. ми от до львову збираємось. я там була разів 3-4, ніби все вже знаю, але нагуглила купу нових чудєс! ) задоволена. все ж таки як гидко, що елементарну інфо про деякі невеличкі українські музеї чи галереї фіг знайдеш в інеті. якесь середньовіччя) на дату нашої поїздки обіцяють +5. от тобі і новорічні свята(( шопопало.

а от доктор shicot , якому я ірраціонально вірю, повідомляє, що шикарна відмазка чого я істеричка інформація про сезонну депресію накрилась) от шо каже: "Не смотря на все заметки и прочие "авторитетные заявления" вы должны знать: сезонной депрессии не бывает. Бывают сезонные обостренния хронически текущей депрессии, но так, чтобы человек заболел депрессией потому что зима, а выздоровел - потому что лето, не бывает и быть не может."

так. а зараз мені потрібна сила колективного розуму. побажайте, плз, своїм колеквтиним разумом, щоб: 1) мене не кинули з орендою квартири у львові, 2) мені вдалося впихнутись на позаштатну вакансію, на яку я впихуватимусь завтра вранці, 3) в мене згорнулась, розгорнулась і розклалась по поличках структура теор. розділу дисертації. бо я "інтуїтивно здогадуюсь" (с), але мозгов чогось мені не вистачає)

сьогодні, виходячи з під"їзду, чула як тітка впевнено говорила в телефон: "нет, ну что значит смертельная болезнь? ерунда. должна быть причина у человека, чтобы умереть. причина, да. а у нее есть причина? нет у нее причины умирать. вот и всё."
вот і всьо :)

загубила сережку сьогодні. згадувала павича... в яокму оповіданні павича було про загублені сережки? а?

"одна боль всегда уменьшает другую: наступите на хвост кошке, у которой болят зубы, - и ей станет легче" - сказав нам чехов. так от терміново наступіть мені на хвіст, бо у мене неможливо болить зуб.
а ще я сформулювала риси, за які я починаю ненавидіти людей, потім зрозуміла, що цими рисами наділені абсолютно всі, кого я люблю, - і заспокоїлась:)
зуби мудрості, які вирішили лізти в недоречний час, - це катастрофа.

подивіться, я вам обіцяю, що не пожалкуєте!

давно це знала, але щойно остаточно переконалась. найприємніший для мене спосіб зустріти схід сонця - це його "провтикати" :) коли ти сидиш, щось робиш, пишеш, читаєш, думаєш, пишеш, пишеш, повертаєш голову від монітору вбік (бо плечі і шия тепрнуть) - а там вже майже світло, такі неоднорідні ранкові сутінки.. а ти й не помітила. ууууххх.

АПД: подумала, що естетика і філософська солодкість концепції "найкраще зустріти - це провтикати" багато чого стосується. от любов наприклад. радість від спостереження за зародженням і розвитком - воно канєшно. але от якщо просто розмови, якась необтяжлива теплота щоденного трьопу ні про що - або навіть просто нейтральна привітність, а потім повертаєш голову від монітору раптом розумієш, що все. сталося. отступать некуда:) оце круто.
а ще коли зміна пір року. сідаєш в потяг в стрьомно-ранньо-весінньому харкові, а наступного дня виходиш десь на півдні, а там весна на повен зріст.

6:43. добраніч %))) *сподіваюсь прокинутись вчасно і не відчути "отак раптом прокидаєшся, а всі заплановані справи вже пройшли"* :))) 

вкрадено у dar_jan

у мене проблеми зі сприйняттям:) я не впізнаю людей. мені пишуть в аську, а я глибоко переконана, що це просто людина забула вимкнути і тепер хтось з колег чи домашніх по приколу зі мною спілкується. а виявляється, що ні, що це мене глючить)) ну, сталося один раз і сталося. але ж блін) мені в середньому раз на 20 повідомлень здається, що це не ця людина пише. і я ледь утримуюсь від того, щоб зателефонувати і спитати "це ти мені щойно повідомлення надіслала чи в тебе контакт не вимкнений і це хтось з домашніх приколюється?" іноді я не стримуюсь і у відповідь щоразу чую "Оо ну, я це тобі пишу, ти чого??" і так дуже часто, дуже-дуже часто. при тому що я добре відчуваю стиль писання людей і кілька разів сходу діагностувала приколістів, що писали з чужих аккаунтів. а тепер от якась напасть: своїх не впізнаю %) 

дуже раджу всім, хто не є професійним журналістом, піти і почитати прекрасну книжку про механізми мас-медіа і подумати головою про високе;)



ще дуже раджу підручник з біології за якийсь там клас, де написано, що марлеву пов"язку треба прасувати кожні дві години і що вона не розрахована на фіз навантаження, і якщо як ідіоти з розумними очима бігати в ній весь день містом, то вона вдвічі більше шкодить, ніж навпаки.
хрю-хрю, блін

пізно ввечері біля зоомагазинчику навпочіпки сидить дівчинка-продавець, курить і розмовляє з великим дворовим псом. пес сидить поруч. через те що вона теж сидить, вони майже одного зросту, через те що в неї руда шкіряна куртка, вони майже одного кольору. побачивши покупців біля дверей, вона каже: "подождите минуточку, мы докурим" і, обертаючись до собаки: "хм. о чем мы говорили?" 
___________________________________________________
коли я була мала, я візуалізувала читання так: людина сидить над книжкою, а над її головою напівпрозорий фільм, де ходять і діють герої книги. ну, мультяшна така картинка. вчора вночі уявила: от ми з ним зараз лежимо і читаємо, над його головою привиди з ісландських народних оповідань женуться за якимсь чоловіком ("Корабль призраков. Исландские что-то там, не помню точно название"), не встигають загальмувати і на  льоту опиняються в залі маленького провінційного кінотеатру посеред соціалістичної Чехословаччини 50-х років з моєї книжки (М.Кундера "Шутка"). або Людвік з цієї моєї книжки посеред ночі вибирається з військової частини через дірку в паркані, в темряві прямує не туди - і потрапляє до стародавньої Ісландії, що утворилась над його головою з його "Корабля призраков" :)
___________________________________________________
не зважаючи на те, що мій список "я вмію робити" містить написання всього-чого-тільки-можна, фаєршоу, східні танці, ворожіння на таро, базу філіпінського фехтування, виготовлення хенд-мейд прикрас і інших штук і ще багато чого, мене постійно мучить те, що я ніфіга не вмію, просто тотально ніфіга не вмію. ну, взагалі нічого не вмію. це жах якийсь.

я тут переглядаю інтернет-магазини, які продають певні штуки. не так важливо, що саме я шукаю, але ж блін!
- є купа сайтів, де я тупо не розумію, куди натискати, щоб переглянути їхній асортимент (в мене нормально з руками і головою))))
- є сайт, де прайсліст виглядає як таблиця з назвами (назви всі однакові, звісно) умовно "шарфік 1", "шарфік2" ітд, праворуч ціни. щоб побачити, як ці шарфіки виглядають, я маю натискати на кожен і в новій вкладці дивитись. і закривати. це дуже зручно.
- є сайт, де я півгодини обирала річ, обрала річ, натиснула купити, мені на четвертому посиланні повідомили, що його нема на складі. тоді я методом наукового тика з"ясувала, що двох третин асортименту нема на складі. а те, що є, лежить в розділі з тим, чого нема. вже пофіг, що ти хочеш купити, але знайти речі, які тупо наявні, - вже нереальний квест. це дуже зручно.
- є сайт, на якому написано "28 товарів у розділі". я бачу тільки сім. хоч вмри. виявилось, що воно зверстано так, що товари в чотирьох колонках, всі колонки поїхали праворуч від екрану. доки я помітила скроллбар внизу, минуло півтори хвилини і три оновлення сторінки. це дуже зручно.
- є сайт, де чудовий асортимент і логічне меню. за три хвилини я виявила, що жоден малюнок не є посиланням. жодна назва не є посиланням. тупо картинки і під ними цифри. я так і не зрозуміла, як це придбати. це дуже зручно
- є сайт, де мені показали красивий малюнок з товарами на весь екран (не баннер, а заставку сайту). він не є посиланням, нічого крім малюнку на екрані нема. хвилину я шукала таємні дверцята, тоді знайшла малееесеньке посилання "пропустить заставку" в кутку. воно пустило мене на сайт. це дуже зручно.
- є сайт, де три меню. одне горизонтальне, одне бокове і одне якесь дивне вгорі праворуч. всі вони різні, але частково дублюються. я не розібралася, чому так і що з цим робити. це дуже зручно.
- є сайт, де пункт "як обирати те-то і те-то" в меню приводить на сторінку "Щоб дізнатися, як обрати те-то і те-то, перегляньте статтю "Назва"" - і посилання. це посилання приводить на сторінку Допомога, де ти кнтрл-ф шукаєш цю назву, бо інакше не знайдеш. ця назва веде на ще одну сторінку з посиланням кудись далі. я увійшла в рекурсію і капітулювала. це дуже зручно.
- є сайт, на якому форму "Пошук" я шукала пошуком по сайту,  бо дизайн вражає))) знайшла. ліворуч внизу хтозна-де. це дуже зручно.
- є сайт, де на фото зображено  "сукупності" товарів, назвемо це так. є багато розділів для кожного підтипу товару. якщо ти хочеш купити весь комплект, ти маєш збирати їх по різних розділах, рахуючи вартість набору на аркушику олівцем. це дуже зручно. 
- я переглянула тридцять посилань, але досі не знайшла сайту не те щоб з тим, що мене влаштовує за ціною/якістю/виглядом, а просто сайт, яким я можу користуватись нормально.

йолкі-палкі, я хочу заплатити людям гроші, а вони не дають мені цього зробити. ппц.

АПД: я знайшла зручний сайт. дорогий, але зручний.
АПД2: отбой ))) на цьому сайті один і той самий товар зустрічається в різних розділах і коштує 150, 470 і 340 грн відповідно, залежно від того, з якої сторінки ти туди прийшов %) ридаю. шукаю далі.

стою собі на балконі, восьмий поверх, але у дворі тихо, тому все чути. жіночий голос внизу, з надривом:

- Ань, ну вот что я влюбилась в него? как можно было влюбиться так? а? и до сих пор не отпускает, до сих пор! пять лет уже! ///я починаю співчувати. п"ять років це все ж багато, зітхаю, а дівчинка продовжує:///
я вообще не понимаю. как так можно?! это ж надо было... и не отпускает! пять лет я за ним замужем, а не отпускает!

я ледь з балкону не вивалилась)))) от же ж не відпускає людину)))) 

коли мені не дуже добре на душі, я видаляю випадкових друзів з контакту, застарілі телефони з мобільного й френдів, яких завжди пролистую не читаючи, з жж. і мені легшає.
сьогодні до мене дійшло.
це просто банальне "я хочу побути сама" з орієнтацією на віртуальність нашого з вами життя :))
мінус 32 вконтакті
мінус 27 в телефоні (типу я розумію, хто такі Оля.Луганськ, "Соболевський.УУУ" (реально, так і написано, "уууу" - чьо він "уууу"???)... а на телефонних контактах "Ужасний Алєксєй" і "какая-то девочка с футболками" мене пробило на істерику)) уявлення не маю, хто ці люди))
до жж не дійшла поки що) 

найкраща в світі скоромовка, корисна не тільки для артикуляції, але й для настрою, така (мовою оригіналу): 
еду я по выбоинам, из выбоин не выеду.

це з галузі тупого гумору, я розумію, але ж, але ж.. )) 

/чоловіки, сміливо гортайте френдстрічку далі/

усе ж є в світі жіночих речей предмети, які назавжди залишаться для мене недосяжними і незрозумілими.
от наприклад, домашні капці на підборах. але ж є такі у продажу, хтось же їх носить. ще я не розумію шкарпеток, де кожен пальчик окремо зв"язаний. ну, це ж незручно. хоч як розмір не добирай, однак це не зручно! чи в мене проблеми з анатомією ніг? а ще пачохи, вони ж чулкі, -  в поєднанні зі спідницею. хоч я пробувала носити і раціонально розумію, що да, вони тримаються, але той рівень параноїй на тему "а раптом одна чулочіна кудись сповзе донизу" - о, ні, це не для мене.
все ж найбільше диво світової науки і техніки моди - це клатч. вони бувають такі красиві, що в мене просто руки тягнуться, але як з ним можна жити? ну, добре, уявімо собі, що людина приїхала на машині на богемне бухалово зібрання. та при собі хоч як тре мати телефон, гроші і ключі. і я не впевнена, що вони туди влізуть (хто бачив мої ключі?))) а взагалі-то тре з собою носити ще серветки, плеєр, гребінець для волосся велииикий, щось почитати, тренувальні пої, записник формату а5 і ручок штук двадцять, бо вони накопичуються, а викинути впадлу, пляшечку мінералки, різні штучкі на всі випадки життя і взагалі... а ви кажете, клатч. на мене нападає клаустрофобія, коли я зазираю всередину клатча :) 

а от мені QIP щойно повідомив, що "Ваша учетная запись используется на другом компьютере".
а що це може значити, якщо врахувати, що ніхто пароля мого не знає і з інших компів я аською вже сто років не користувалась, якщо взагалі колись користувалась...
тобто це може бути просто глюком чи це повідомлення _обов'язково_ значить, що такі да, десь використовується? вже можна починати параноїти чи ще почекати? :)

Which philosopher are you? Your Result: W.v.O. Quine / Late Wittgenstein   There is no provable absolute truth. The way you see things is dependant on your language. Truths exist only within a language, and change as the language does. --This quiz was made by S. A-Lerer.
Sartre/Camus (late existentialists)
Aristotle
Immanuel Kant
Nietzsche
Early Wittgenstein / Positivists
Plato (strict rationalists)
Which philosopher are you? Quiz Created on GoToQuiz

знайшла у est_

дурна пора року. в метро раз на дві станції чуєш, як хтось плаче, - все внутрі холоне, повертаєшся єдиним уповільненим рухом - а ні, позастуджувались, шморгають носом. бррр... дурна пора року і погода: абсолютно неможливо їздити серед цих плакальників, мариться, що всі ридають.

в жж проходить шабаш людей, що роблять красиві речі власноруч: http://dar-jan.livejournal.com/587758.html
багато-багато фоток. якщо хтось цікавиться - сходіть подивіться :) я отримала купу задоволення (там біжутерія, вироби з войлоку, пластики і глини, годинники, розпис скла, різні штучкі)